Прокопов Любов останньою ніколи не буває

Любов останньою ніколи не буває як серце в роздумах болить,
Ніхто за мене не відчує і тільки мить, щаслива мить,
Недолі рану залікує мовчить у промені струна,
Душа не споминах не грає я залишаючись один,
Без тебе долю не признаю пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обіймала пробач за весни, що для тебе не цвіли,
І не карай за те, що боляче кохав я веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає не знаю хто але так праведно сказав,
Любов останньою ніколи не буває !