Друга Ріка - Залишаю дім

Я залишаю дім не вимикаю світло в ньому,.
Я залишаю тінь, час зупинив тепло і холод,.
Я залишаю дім скелети у шафі і свій одяг,.
Я залишаю сміх нехай згадає дітей моїх.
Знову несправжнє літо ховає сонце від війни,.
Якщо його люблять діти тоді ми квіти, не гриби.
Я здав свої ключі, твій голос уночі.
Залишив там, знову сам на сам.
Я залишаю дім човен заплив за береги,.
Я залишаю біль фантоми не зникнуть з голови,.
Я залишаю дім це місце сили і журби,.
Я залишаю дім it’s always open, мушу йти.
А може, це справжнє літо, може, не спалить не згорим,.
Але ж його люблять діти тоді ми справжні, як гриби.
Я здав свої ключі, твій голос уночі.
Залишив там, знову сам на сам.
Знову хуйове літо, шукає закінчення війни,.
Але ж ми є його діти може, не квіти, а гриби.
Я здав свої ключі, твій голос уночі.
Залишив там знову сам на сам,!