Фир, Tof - Сумуватиму

Сумну сумуватиму, я сумну сумнуватиму.
Я прокидатимусь з коханою;
з почуттям, що втратили все,;
сумну сумнуватиму, я сумну сумнуватиму.
А ти? А ти? А ти?
Я сумну сумнуватиму.
А ти? А ти? А ти?
Тут без тебе мінус два,;
зараз не лікує час, не лікує.
Я буду відвертим: куди би не летів мій пай,;
не врятувати те, чого не існує.
В мене по дефолту іде так;
шрами нагадають за минуле нестерпно.
Я би хотів полетіти, як птах,;
якомога далі від центру.
Нас не врятувати, на жаль,;
який світ навколо тобі вже не приховати.
Насправді було кайфово,;
я розумію, що все це ілюзія.
Павутиння тане, та канати;
не даю, бо не втримаю слово.
Знову і знову;
я не сумуватиму.
Твої сльози на кафелі в кімнаті, наче за ґратами.
Сумну сумуватиму, я сумну сумнуватиму.
Я прокидатимусь з коханою;
з почуттям, що втратили все,;
сумну сумнуватиму, я сумну сумнуватиму.
А ти? А ти? А ти?
Я сумну сумнуватиму.
А ти? А ти? А ти?
Якби я мав вибір можливо б чи не вбив інакше.
Але ти рахувала важливим;
те, що наворожили тобі дідові ромашки:;
"Любить, любить тебе? Ні?";
Питання постійно блукали коридорами.
"Любить? Любить? Я або ні?";
я зрозумів, коли ти;
за дверима загрюкотіла підборами.
Один на один,;
розбитий на сотні уламків однакових.
Більша частина померла,;
інша залишилась десь на Євпаторії.
Це не змінити, не залікувати;
до останніх днів я буду пам’ятати.
Ти дорослішав, на підлогу падали.
Ти не відчуєш, та я сумуватиму.
Твої сльози на кафелі в кімнаті, наче за ґратами.
Сумну сумуватиму, я сумну сумнуватиму.
Я прокидатимусь з коханою;
з почуттям, що втратили все,;
сумну сумнуватиму, я сумну сумнуватиму.
А ти? А ти? А ти?
Я сумнуватиму;
А ти? А ти? А ти?