Андріана Неба мало

Піднімалась я у синю вись
Під своїм крилом сховавши небо
Несміливо так дивилась вниз
Знала, що мені туди не треба

На Землі багато так брехні
Та є іще сліди надії
І вві сні до себе кликав ти
І я летіла знов до мрії!

Цілого неба мало
Крила свої зламала
На землю дощами впала з висока!
Цілого неба мало
Без тебе життя не знала
Любов на землі шукала і знайшла!

Небо, ти мене за все пробач
Віддала себе йому одному!
Говорила я душі: