Таисия Повалий - Хто знає

На шляхах-дорогах все моє життя, хочу зупинитись, та не можу я.
Зустрічі, прощання, сльози на очах, довгі розставання, ночі при свічах.

Хто зна, куди іду я, хто зна, куди лечу, хто зна, чому за успіх собою плачу.
Хто зна, що буде далі, хто зна про майбуття, хто зна, в якому напрямку тече ріка життя?
Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?
Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?

Снам своїм не вірю, і гаданням теж, бо ніхто не знає, злетиш ти чи впадеш.
Ким була я вчора, ким тепер я є, ясне чи похмуре майбуття моє.

Хто зна, куди іду я, хто зна, куди лечу, хто зна, чому за успіх собою плачу.
Хто зна, що буде далі, хто зна про майбуття, хто зна, в якому напрямку тече ріка життя?
Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?
Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?

Та коли зустріну я любов свою, будуть знати про нас небеса, можливо.

Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?
Хто знає, хто знає, хто зна — хто знає, хто знає?