Таисия Повалий - Забувай

Злетіло слів прощальних листя, сухі троянди пелюстки.
За мене ти колись молився, за мене ставив ти свічки.
Сьогодні в чорну ніч безкрилу поринув, кинувши: “Прощай”.
Я не тримала тебе, милий, бувай — мене не забувай.

Забувай, забувай, не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай” назад не повертай.

Самотньо перший час без тебе, порожньо на серці було.
І навіть я молила небо, щоб сум про тебе відвело.
Та доктор Час лікує рани, хоч доля нас нещадно б’є,
І несподівано, нежданно забула я ім’я твоє.

Забувай, забувай, не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай” назад не повертай.

Краще б я тебе забула, краще б змили все дощі.
Хто не згадує минуле, тому легко на душі.
Хто не згадує минуле, той не знає про печаль.
Краще б я тебе забула, та не можу я, на жаль.

Забувай, забувай, не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай” назад не повертай.